Borys Humeniuk, Wiersze z wojny

W listopadowym numerze „Odry” 11/2017 ukazała się moja recenzja „Poeta na wojnie”, w której omawiam tom poezji Borysa Humeniuka „Wiersze z wojny” (przeł. Aneta Kamińska. IX tom serii „Faktoria Poezji”. Starostwo Powiatowe w Brzegu, K. I. T. Stowarzyszenie Żywych Poetów, Brzeg 2016). „W utworach Humeniuka udaje się wyodrębnić wyraźne przeciwstawienie wojny i literatury – wpisane w kontekst autobiograficzny. Życie ludzkie okazuje się znacznie większą wartością niż slogany patriotyczne” (fragment recenzji).

Reklamy

Rozważania o współczesnych rewolucjach

W listopadowym numerze „Nowej Polszy” 11/2017 ukazała się moja recenzja „Rozważania o współczesnych rewolucjach”, w której omawiam książki Katarzyny Kwiatkowskiej-Moskalewicz „Zabić smoka. Ukraińskie rewolucje” (Wydawnictwo Czarne, 2016) oraz Grzegorza Szymanika „Motory rewolucji” (Wydawnictwo Czarne 2015). „Te zbiory reportaży łączy przede wszystkim perspektywa porównawcza w spojrzeniu na rzeczywistość. Autorka pierwszej publikacji usiłuje wyprowadzić genezę Majdanu 2013-2014 r. z klęski pomarańczowej rewolucji, autor drugiej zaś szuka analogii pomiędzy ukraińską rewolucją a arabską wiosną oraz zastanawia się nad możliwością wstrząsów w innych państwach powstałych po rozpadzie ZSRR. W obu przypadkach odnajdujemy również podobieństwa stylistyczne” (fragment recenzji). Jej pełny tekst dostępny jest pod linkiem https://novpol.org/ru/ByigbB1gz/Razmyshleniya-o-sovremennyh-revolyuciyah

Rafał Marceli Blüth, Likwidacja kremlowskiej elity oraz inne pisma sowietologiczne 1933 – 1938

W październikowym numerze „Nowej Polszy” 10/2017 ukazała się moja recenzja książki Rafała Blütha „Likwidacja kremlowskiej elity oraz inne pisma sowietologiczne 1933 – 1938” (Biblioteka „Więzi”, Warszawa 2016). „Stosunek Blütha do ZSRR kształtuje się dosyć niejednoznacznie. Z punktu widzenia katolickiej doktryny stwierdza, że ustrój polityczny tego państwa stanowi krańcowe pogwałcenie ludzkiej natury, ale z drugiej strony próbuje odnaleźć w nim jakieś pozytywne aspekty. Autor uważa, że w Europie nastąpiło całkowite załamanie się „antropocentrycznego humanizmu”, czyli liberalizmu i wartości demokratycznych, więc stara się odnaleźć sprzymierzeńców po lewej stronie sceny politycznej. W jego tekstach odczuwa się pewna urzeczenie trockizmem i próba chrystianizacji lewicy komunistycznej” (fragment recenzji). Jej pełny tekst dostępny jest pod linkiem https://novpol.org/ru/SJNv3iN6Z/Tajny-stalinskih-chistok

Jerzy Giedroyc i Ukraina

30 listopada 2017 o godz. 18.00 w Domu Ukraińskim w Warszawie (ul. Zamenhofa 1) odbędzie się dyskusja z udziałem Bogumiły Berdychowskiej, Halyny Dubyk i Evgena Sobola pt.” Jerzy Giedroyc i Ukraina”.

Ukazująca się w latach 1947-2000 paryska „Kultura”, jej redaktorem był Jerzy Giedroyc, to było nie tylko najważniejsze czasopismo polskiej emigracji, a zarazem jedno z najciekawszych zjawisk kultury polskiej XX wieku. Główne zręby strategii ukraińskiej Giedroyc wypracował jeszcze przed wojną, po wojnie jedynie ją rozbudowywał. Na strategię tę składało się przekonanie o wyjątkowym znaczeniu Ukrainy dla naszego regionu Europy. Giedroyc doceniał polityczne znaczenie i darzył niekłamanym sentymentem ukraiński ruch niepodległościowy. Za jeden z głównych obowiązków polskiej emigracji uważał przełamanie historycznych polsko-ukraińskich resentymentów, doprowadzenie do normalizacji stosunków polsko-ukraińskich oraz wspieranie niepodległościowych dążeń samych Ukraińców.Punktem wyjścia dla dyskusji na temat „Jerzy Giedroyc i Ukraina” będą dwie książki.

Czytaj dalej

Єжи Ґедройць і Україна

30 листопада 2017 о 18.00 в Українському домі у Варшаві (вул. Заменгофа 1) відбудеться дискусія за участю Боґуміли Бердиховської, Галини Дубик та Євгена Соболя “Єжи Ґедройць і Україна”.

Журнал „Культура”, який виходив у Парижі у 1947-2000 роках, редактором якого був Єжи Ґедройць, це було не тільки найважливіше періодичне видання польської еміграції, але також одне з найбільш цікавих явищ польської культури ХХ століття. Підвалини української стратегії Ґедройць опрацював ще перед війною, після війни її розбудовував. Ця стратегія складалася з переконання про виняткове значення України для нашого регіону Європи. Ґедройць належним чином цінив і відчував симпатію до українського руху за незалежність. Одним з головних обов’язків польської еміграції він вважав подолання польсько-українських упереджень, нормалізацію відносин між двома народами та підтримку змагань українців за незалежність. Відправною точкою у дискусії “Єжи Ґедройць і Україна” будуть дві книжки. Перша – “Культура – Україна. Схильність до безнадійних справ. Україна у “Культурі” 1947-2000”, яка вийшла у 2016 році за редакцією Боґуміли Бердиховської, що становить антологію текстів на українську тему опублікованих у журналі Ґедройця – огляд подій, нових публікацій та політичної аналітики, матеріалів про українську історію, польсько-українських відносин, есеїстики та літературних текстів. У свою чергу видання “Ґедройць – Маланюк. Листування з 1948-1963 років” є ще одним свідоцтвом зацікавлення Ґедройця українською справою та ролі, яку еміграційний журнал відігравав у житті емігрантів з інших країн за залізною завісою. У книжці знайдемо об’ємну передмову Дубик з описом біографії Маланюка – одного з найвидатніших українських поетів ХХ століття, якого творчість треба відкривати заново, а також його зв’язок з Польщею.

Czytaj dalej

Literackie przedstawienie Majdanu i wojny na Donbasie

26 października 2017 о godz. 18.00 w Domu Ukraińskim w Warszawie (ul. Zamenhofa 1) odbędzie się dyskusja z udziałem Włodzimierza Sztokmana, Anety Kamińskiej, Ołeksandry Iwaniuk i Evgena Sobola pt. „Literackie przedstawienie Majdanu i wojny na Donbasie”.

Literatura ukraińska zmaga się z opisem niewyrażalnego, czyli doświadczenia Majdanu i wojny na Donbasie. W Ukrainie ukazuje się sporo książek na ten temat, które niestety nie są znane polskiemu czytelnikowi. Wyjątek stanowią tutaj powieść Siergieja Łojki „Lotnisko” oraz „Wiersze z wojny” Borysa Humeniuka. O sposobach przedstawienia Majdanu i wojny na Donbasie w literaturze porozmawiają Włodzimierz Sztokman (tłumacz „Lotniska”), Aneta Kamińska (tłumaczka „Wierszy z wojny”), pisarka Ołeksandra Iwaniuk oraz literaturoznawca Evgen Sobol.

Czytaj dalej

Літературне зображення Майдану і війни на Донбасі

26 жовтня о 18.00 в Українському Домі у Варшаві (вул. Заменґофа 1) відбудеться дискусія на тему “Літературне зображення Майдану і війни на Донбасі”. У розмові візьмуть участь Володимир Штокман, Анета Камінська, Олександра Іванюк та Євген Соболь.

Українська література змагається з описом невисловлюваного, себто досвіду Майдану та війні на Донбасі. В Україні виходить багато книжок на цю тему, але на жаль польський читач нічого про них не знає. Винятком є тільки повість “Аеропорт” Сергія Лойко і “Вірші з війни” Бориса Гуменюка. Про способи зображення Майдану та війни на Донбасі у літературі порозмовляють Володимир Штокман (перекладач “Аеропорту”), Анета Камінська (перекладачка “Віршів з війни”), письменниця Олександра Іванюк та літературознавець Євген Соболь.

Czytaj dalej

Парадокси праці перекладача

Інтерв’ю, яке кореспондент польського видання Nowa Europa Wschodnia Євґеніуш Соболь провів з Анетою Камінською (Aneta Kamińska) – польською поеткою і перекладачкою нової української літератури.

– Як ти захопилася українською поезією?

– Певним чином випадково. 2003 року я зустріла у Варшаві українську поетку та перекладачку Маріанну Кіяновську. Саме вона переконала мене на цю – здавалося тоді – неможливу справу: я не знала ні української мови, ні української літератури. Та й узагалі, небагато знала про саму Україну. Спочатку я працювала з Андрієм Поритком – перекладачем польської літератури, а приватно: чоловіком Кіяновської. Я почала підтримувати контакти з тамтешніми митцями та активно брати участь у львівському літературному житті. Це допровадило до того, що я чимраз більше захоплювалася українською поезією. У школі я вивчала російську мову, тож трохи розуміла українську: я могла читати, а незабаром уже була в стані самостійно вирішувати щодо свого варіанти перекладу. Тоді мало хто цікавився Україною. Увага до неї зросла щойно після Помаранчевої революції, а це вже було на зламі 2004 та 2005 років.

– Як оцінюєш сучасний стан української поезії? Чи відбувається там зниження читацької аудиторії, як у Польщі?

Czytaj dalej

Poeci polsko-ukraińskiego pogranicza

5 października 2017 w Ukraińskim Domu w Warszawie (ul. Zamenhofa 1) o godz. 18.00 odbędzie się spotkanie na temat: „Poeci polsko-ukraińskiego pogranicza (Bolesław Leśmian, Jarosław Iwaszkiewicz, Józef Łobodowski).” Z Żanetą Nalewajk-Turecką i Hałyną Dubyk rozmawia Evgen Sobol.

„Ta niepojętość zieloności to Ukraina, gdzie się wychowałem. (…) Humańszczyzna i Białocerkierwszczyzna, Zofijówka i Szamrajówka” – mówił Bolesław Leśmian w jednym z wywiadów. Lata szkolne i studenckie spędził w Kijowie, gdzie ukończył tamtejsze gimnazjum oraz Wydział Prawa kijowskiego Uniwersytetu św. Włodzimierza. O związkach jego poezji z ukraińskim folklorem opowie Żaneta Nalewajk-Turecka z Uniwersytetu Warszawskiego, autorka książki „Leśmian międzynarodowy – relacje kontekstowe. Studia komparatystyczne”, w której m. in. możemy przeczytać: „Niewątpliwie w okresie kijowskim kształtowały się swoisty Leśmianowski poetycki styl i światopogląd – uchwytne w jego późniejszych dziełach, wyrastające z ducha dialogu kultur wschodnio- i zachodnioeuropejskiej”.

Z kolei Halyna Dubyk, autorka książki „Sen o Ukrainie. Pogłosy „szkoły ukraińskiej” w literaturze polskiej dwudziestolecia międzywojennego” przedstawi obrazy literackie Ukrainy w poezji Jarosława Iwaszkiewicza oraz Józefa Łobodowskiego. Zastanowi się, czy została zachowana ciągłość pomiędzy „szkołą ukraińską” polskiego romantyzmu a podobnym zjawiskiem w dwudziestoleciu. „Ukraińskie motywy w twórczości Iwaszkiewicza ewokowane są częstokroć jako sprzęgnięcie dwóch, w istocie pozaliterackich perspektyw – podróży i pamięci” – zaznacza autorka książki. Czytaj dalej

Поети українсько-польського пограниччя

5 жовтня о 18.00 в Українському домі у Варшаві (вул. Заменгофа 1) відбудеться зустріч на тему “Поети українсько-польського пограниччя (Болеслав Лесьмян, Ярослав Івашкевич, Юзеф Лободовський)”. З Жанетою Налевайк-Турецькою і Галиною Дубик розмовлятиме Євген Соболь.

“Та неосяжність зелені — це Україна, де я виростав. Уманьщина та Білоцерківщина, Софіївка та Шамраївка,” – сказав Болеслав Лесьмян в одному з інтерв’ю. Шкільні та студентські роки провів у Києві, де закінчив гімназію та юридичний факультет Київського Університету Святого Володимира. Про зв’язок його поезії з українським фольклором розкаже Жанета Налевайк-Турецька з Варшавського Університету, автор книжки “Міжнародний Лесьмян – контекстні відносини, порівняльні дослідження”, у який між іншими можна прочитати: “Безсумнівно, у київський період формувався характерний поетичний стиль та світогляд Лесьмяна — що знаходиться у його пізніших творах та виростає з духу діалогу східних та західноєвропейських культур”.

У свою чергу, Галина Дубик, автор книги “Сон про Україну”. Відлуння “української школи” в польській літературі міжвоєнного періоду” представить літературні образи України в поезії Ярослава Івашкевича та Юзефа Лободовського. Розважить, чи “українська школа”у Польщі міжвоєнного періоду є продовженням подібного явища у романтизмі. “Українські мотиви у творчості Івашкевича часто являються випадковою двох суттєво не літературних перспектив — подорожей та пам’яті,” – підкреслює автор книги.

Czytaj dalej